Морфометричні особливості Toxascaris leonina (Linstow, 1902)

  • L. I. Shendrik Дніпровський державний аграрно-економічний університет, Дніпро
  • Ch. M. Shendrik Дніпровський державний аграрно-економічний університет, Дніпро
  • Yu. A. Gugosyan Дніпровський державний аграрно-економічний університет, Дніпро
  • I. M. Shendrik Дніпровський державний аграрно-економічний університет, Дніпро
Ключові слова: токсаскариси, нематода, морфометрія, свійські та дикі котячі, леви

Анотація

Наведено дані морфометричної будови нематоди Toxascaris leonina (Linstow, 1902) – збудника поширеного гельмінтозного захворювання м’ясоїдних тварин. Метою досліджень було встановити та порівняти морфометричні параметри статевозрілих гельмінтів Toxascaris leonina та їх яєць, отриманих від свійських свійських (Felis silvestris catus) і диких котячих (Panthera leo). Дослідження проведені у 2017 р., матеріалом для досліджень слугували статевозрілі самці та самки отримані після дегельмінтизації тварин. Диференційними морфологічними та метричними параметрами для імаго гельмінта слугували довжина і ширина їх тіла, розмір спікул, будова хвостового та головного кінця. При дослідженні яєць враховували характер оболонки, колір і розмір. Встановлено, що самки токсаскарисів відібраних від свійських і диких котячих характеризуються більшими розмірами довжини (на 26 та 26,6%) та ширини тіла (на 50,6 та 53,3%) по відношенню до самців. Середні показники довжини та ширини тіла токсаскарисів і розміри їх яєць у свійських котів більші, ніж аналогічні показники гельмінтів отриманих від диких котячих. Довжина тіла самців Toxascaris leonina свійських котів більша на 24,4% (p ˂ 0,05), а ширина – на 14,6% ніж показники гельмінтів отриманих від левів ‒ 4,42 ± 0,7 см і 0,35 ± 0,13 см, відповідно. Середня довжина тіла самок Toxascaris leonina свійських котів більша на 23,9% (p ˂ 0,05), ніж диких котячих ‒ 6,02±1,12 см. Метричні показники яєць токсаскарисів свійських котів характеризуються більшими розмірами довжини та ширини на 15,6 і 14,7% (p ˂ 0,05), ніж показники яєць від токсаскарисів диких котячих (78,76 ± 2,54×66,44 ± 3,66 мкм). Охарактеризовані відмінності метричних параметрів тіла Toxascaris leonina підтверджують той факт, що розмір гельмінтів і макроорганізму не залежить один від одного. Отримані дані полегшують диференційну діагностику збудника, а також доповнюють морфометричну характеристику Toxascaris leonina, як одного із видів паразитофауни диких м’ясоїдних тварин.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Посилання

Anderson, R. C. (2000). Nematode parasites of vertebrates: their development and transmission.

Awoke, E., Bogale, B., & Chanie, M. (2011) Intestinal Nematode Parasites of Dogs: Prevalence and Associated Risk Factors. International Journal of Animal and Veterinary Advances, 3(5), 374-378.

Che, L.-M., Luo, W.-L., Liu, W.-G., Mei, Q.-L., Li, Z., Zhao, S.-Q., Jiao, Y.-F. (1989) The morphological study of Toxascaris leonina. Ye Sheng Dong Wu, 52, 86–90.

Cho, S. Y., Kang, S. Y., & Ryang, Y. S. (1981). Helminthes infections in the small intestine of stray dogs in Ejungbu City, Kyunggi Do, Kerea. The Korean Journal of Parasitology, 19(1), 55.

Dahno, I., Sholokhova, S., Dakhno, G., & Danilenko, L. (2007) Biojekologicheskie aspekty profilaktiki gel'mintozov [Bioecological aspects of prophylaxis of Helminthiases] Clinical and experimental pathology, 6 (4), 15–18. (in Ukrainian).

Dalimi, A., Sattari, A., & Motamedi, G. (2006). A study on intestinal helminthes of dogs, foxes and jackals in the western part of Iran. Veterinary Parasitology, 142(1-2), 129–133.

Fisher, M. A., Murphy, M.G., & Siedek, E. M. (2002) Epidemiology of Toxascaris leonina infection post-weaning within a colony of dogs. Journal of Helminthology, 76 (1), 27–29.

Fogt-Wyrwas, R., Mizgajska-Wiktor, H., Pacon, J., Jarosz, W., (2013) Intraspecific variation between the ITS sequences of Toxocara canis, Toxocara cati and Toxascaris leonina from different host species in south-western Poland. Journal of Helminthology. 87, 432–442.

Girdwood, R. W. A., Quinn, R., Bruce, R. G., & Smith, H. V. (1976) Incidence of Toxocara and Toxascaris in Glasgow. Transactions of the Royal Society of Tropical Medicine and Hygiene, 70 (4), 284.

Kimura, A., Morishima, Y., Nagahama, S., Horikoshi, T., Edagawa, A., Kawabuchi-Kurata, T., Sugiyama, H., & Yamasaki, H. (2013) A Coprological Survey of Intestinal Helminthes in Stray Dogs Captured in Osaka Prefecture, Japan. Journal of Veterinary Medical Science, 75 (10), 1409–1411.

Liu, G.-H., Zhou, D.-H., Zhao, L., Xiong, R.-C., Liang, J.-Y., Zhu, X.-Q. (2014) The complete mitochondrial genome of Toxascaris leonina: Comparison with other closely related species and phylogenetic implications. Infection, Genetics and Evolution, 21, 329–333.

Miró, G., Mateo, M., Montoya, A., Vela, E., & Calonge, R. (2006). Survey of intestinal parasites in stray dogs in the Madrid area and comparison of the efficacy of three anthelmintics in naturally infected dogs. Parasitology Research, 100(2), 317–320.

Okoski, S., & Usu, M. (1968). Experimental studies on Toxascaris leonina. VI. Experimental infection of mice, chickens and earthworms with Toxascaris leonina, Toxocara canis and Toxocara cati. The Japanese Journal of Veterinary Science, 30 (3), 151–166.

Okulewicz, A., Perec-Matysiak, A., Bun´kowska, K., Hildebrand, J., (2012). Toxocara canis, Toxocara cati and Toxascaris leonina in wild and domestic carnivores. Helminthologia, 49, 3–10.

Oldham, J. N. (1964) Observations on the Incidence of Toxocara and Toxascaris in Dogs and Cats from the London Area. Proceedings of the First International Congress of Parasitology, 2, 861.

Schuster, R. K., Thomas, K., Sivakumar, S., & O’Donovan, D. (2009) The parasite fauna of stray domestic cats (Felis catus) in Dubai, United Arab Emirates. Parasitology Research, 105, 125–134.

Sheng, Z. H., Chang, Q. C., Tian, S. Q., Lou, Y., Zheng, X., Zhao, Q., & Wang, C. R. (2012).Characterization of Toxascaris leonina and Toxocara canis from cougar (Panthera leo) and common wolf (Canis lupus) by nuclear ribosomal DNA sequences of internal transcribed spacers. African Journal of Microbiology Research, 6, 3545–3549.

Skrjabin, K. I. (1951). Opredelitel' paraziticheskih nematod. Tom ІІ. Oksiuraty i Askaridaty [Determiner of parasitic nematodes. Volume II. Oxyurata and Ascaridata]. Moscow (in Russian).

Sprent, J. F., (1959) The life history and development of Toxascaris leonina (von Linstow 1902) in the dog and cat. Parasitology, 49, 330–371.

Tenora, F., Mituch, J., & Hovorka, I. (1989) Scanning electron microscopic study on Toxascaris transfuga (Rudolphi, 1819) (Nematoda). Folia Parasitology, 36(4), 371–374.

Vanparijs, O., Hermans, L., & Van der Flaes, L. (1991) Helminth and protozoan parasites in dogs and cats in Belgium. Veterinary Parasitology, 38, 67–73.

Warren, E. G. (1971) A new species of Toxascaris from hyenas. Parasitology 62 (2), 171–178.

Wyckliff, N., Kitaa, J., Thaiyah, A., Maingi, N., Muriuki, J. B., & Chepkirui, E. (2017) Coprological Study to Determine the Prevalence of Intestinal Helminthes in Dogs of Nairobi, Kenya- A Potential Zoonotic Threat. International Journal of Veterinary Science and Research, 3 (1), 25–29.

Xue, L. M., Chai, J. B., Guo, Y. N., Zhang, L. Z., & Li, L. (2015). Further studies on Toxascaris leonina (Linstow, 1902) (Ascaridida: Ascarididae) from Felis lynx (Linnaeus) and Panthera leo (Linnaeus) (Carnivora: Felidae). Acta Parasitologica, 60, 146–153.

Zajac, A. M., & Conboy, G. A. (2011). Veterinary clinical parasitology. 8th ed. John Wiley and Sons, London.


Переглядів анотації: 132
Завантажень PDF: 101
Опубліковано
2018-03-29