Ретроспективний аналіз поширення сказу в Україні (1950-2019)

  • I. F. Makovska Національний університет біоресурсів і природокористування України, Київ https://orcid.org/0000-0001-9299-6682
  • V. V. Nedosekov Національний університет біоресурсів і природокористування України, Київ https://orcid.org/0000-0001-7581-7478
  • L. Ye. Kornienko Державний науково-дослідний інститут з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи, Київ https://orcid.org/0000-0001-6832-0789
  • Yu. O. Novokhatny Державна установа «Центр громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я України», Київ https://orcid.org/0000-0002-1167-5789
  • I. V. Nebogatkin Інститут зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України, Київ https://orcid.org/0000-0003-1451-462X
  • V. Ye. Yustyniuk Національний університет біоресурсів і природокористування України, Київ https://orcid.org/0000-0003-1387-1756
Ключові слова: міський сказ; сильватичний сказ; етапи сказу в Україні; епізоотії сказу; резервуари вірусу; джерела сказу; лисячий сказ; собачий сказ; парентеральна вакцинація; пероральна вакцинація.

Анотація

Протягом багатьох десятирічь територія України залишалася ендемічною щодо сказу. У певні історичні періоди епізоотичний процес сказу розвивався  із почерговим  включенням різних видів тварин у ролі джерела та резервуару для вірусу, що цікавило багатьох вчених. Тому метою нашої роботи  було зібрати достовірні архівні дані в хронологічному порядку щодо поширення сказу як серед тварин, так і серед людей та провести ретроспективний аналіз епізоотичної ситуації зі сказу починаючи з 1950 року на території України. Провівши ретельний збір архівних даних ми виявили, що за останні 70 років джерела збудника сказу змінювались від домашніх м’ясоїдних до диких і навпаки з трьома основними піками епізоотій. Перший і найбільший за весь досліджуваний період пік був зафіксований  в 1951 році  (3 724 випадки) і спричинений поширенням сказу виключно через собак.  Другий пік з меншою летальністю зафіксували в 1979 році (1 594 випадки), коли домінуюча роль у поширенні  сказу перейшла до лисиць, і, нарешті, третій пік в 2007 році (2 932 випадки) був спровокований поєднанням у ролі джерела збудника лисиць, собак і котів.  Враховуючи значні піки і спади та різний ступінь участі домашніх і диких тварин у розповсюдженні збудника сказу, ми встановили п’ять історично важливих етапів розвитку епізоотичного процесу:  етап «міського» або «собачого» сказу (1950–1959 рр.), відносної стабільності (1960– 1969 рр.), «сильватичного » або «лисячого» сказу (1970–1990 рр.), відносного благополуччя (1991–1999 рр.) та експансії (2000– 2019 рр.). На етапі «міського» сказу показовим була участь собак у ролі джерела і резервуару вірусу, у цьому разі, в епізоотичному аспекті, собаки становили 54,3 % від усіх хворих тварин, коти – 1,58 %, а дикі (вовки, єнотоподібні собаки, єноти, куниці, шакали, рисі) – лише 0,05 %. Домашні тварини (ВРХ, ДРХ, свині та коні) становили інші 44,07 %, але були лише жертвами нападів і не забезпечували передачу вірусу сказу. В епідемічному значенні собаки в 89 % були джерелом сказу для людей. Етап «відносної стабільності» ознаменувався згасанням епізоотії по всій Україні і зниженням летальності до 140 голів за рік. Етап «сильватичного» або «лисячого» сказу визначався залученням в епізоотичний процес нового виду тварин – рудої лисиці. У цьому випадку частка диких упродовж етапу становила 33,9 %, котів – 17,7 %, а собак – 12 %. В епідемічному значенні основними джерелами  сказу для людей були в 46,5 % –  лисиці,  в 34,2 % – коти, та в 11,8 % – собаки.  Етап «відносного благополуччя» відзначився повторним спадом епізоотії і зростанням ролі собак та котів у епізоотичному процесі. Останній етап «експансії» мав місце на тлі зростаючої чисельності  популяції та захворюваності домашніх м’ясоїдних до 44,6 % і лисиць до 36,5 %, що сприяло максимальному розповсюдженню вірусу і становить актуальну проблему сьогодення. Таким чином, якщо в період «міського сказу» вакцинація собак разом з регулюванням чисельності цих тварин дозволила знизити випадки сказу в 26 разів протягом 15 років, то в наш час регулювання чисельності лисиць і домашніх м’ясоїдних  у поєднанні  з пероральною  вакцинацією диких та з парентеральною вакцинацією домашніх тварин, нажаль, не дає видимих результатів, тому на сьогодні вкрай необхідно не просто посилити якість антирабічних заходів, а й збільшити їх кількість, щоб охопити всі три основних джерела збудника сказу.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Посилання

Anderson, R. M., Jackson, H. C., May, R. M., & Smith, A. M. (1981). Population dynamics of fox rabies in Europe. Nature, 289(5800), 765–771.

Benavides, J. A., Valderrama, W., & Streicker, D. G. (2016). Spatial expansions and travelling waves of rabies in vampire bats. Proceedings of the Royal Society B: Biological Sciences, 283(1832), 20160328.

Biek, R., Henderson, J. C., Waller, L. A., Rupprecht, C. E., & Real, L. A. (2007). A high-resolution genetic signature of demographic and spatial expansion in epizootic rabies virus. Proceedings of the National Academy of Sciences, 104(19), 7993–7998.

Blancou, J., & Aubert, M. (1991). Fox rabies. In Baer, G. (ed.) The natural history of rabies. 2 nd edn. In CRC Press, Boca Ration, Ann Arbor, Boston.

Botvinkin, A. & Kosenko, M. (2004). Rabies in the European parts of Russia, Belarus and Ukraine. In King, A. A., Fooks, A. R., Aubert, M., & Wandeler, A. I. (Eds.), Historical perspective of rabies in Europe and the Mediterranean Basin. Paris, OIE World Organization for Animal Health, 47–63.

Cárdenas-Canales, E. M., Gigante, C. M., Greenberg, L., Velasco-Villa, A., Ellison, J. A., Satheshkumar, P. S., Medina-Magües, L. G., Griesser, R., Falendysz, E., Amezcua, I., Osorio, J. E., & Rocke, T. E. (2020). Clinical presentation and serologic response during a rabies epizootic in Captive Common Vampire Bats (Desmodus rotundus). Tropical Medicine and Infectious Disease, 5(1), 34.

Chirkova, A. F. (1953). Materials on dynamic of fox abundance in Voronezh Province in connection with prognoses of its harvests. In Questions of Fur Animals Biology. Ministry of Agriculture Publisher, Moscow, 8, 20–31 (in Russian).

Cliquet, F, Freuling, C., Smreczak, M., Van der Poel, W., Horton, D., Fooks, A., Robardet, E., Picard-Meyer, E., & Müller, T. (2010). Development of harmonised schemes for monitoring and reporting of rabies in animals in the European Union. EFSA Supporting Publications, 7(7), 60.

Cliquet, F., Picard-Meyer, E., & Robardet, E. (2014). Rabies in Europe: what are the risks? Expert Review of Anti-Infective Therapy, 12(8), 905–908.

Dürr, S., & Ward, M. P. (2015). Development of a novel rabies simulation model for application in a non-endemic environment. PLOS Neglected Tropical Diseases, 9(6), e0003876.

Fisher, C. R., Streicker, D. G., & Schnell, M. J. (2018). The spread and evolution of rabies virus: conquering new frontiers. Nature Reviews Microbiology, 16(4), 241–255.

Fooks, A. R. (2005). Rabies remains a «neglected disease». Eurosurveillance, 10(11), 1–2.

Freuling, C. M., Hampson, K., Selhorst, T., Schröder, R., Meslin, F. X., Mettenleiter, T. C., & Müller, T. (2013). The elimination of fox rabies from Europe: determinants of success and lessons for the future. Philosophical Transactions of the Royal Society B: Biological Sciences, 368(1623), 20120142.

Gholami, A., Massoudi, S., Kharazian, M. M., Ghazi, M. M., Marashi, M., Bashar, R., Fayaz, A., Fazeli, M., Farahtaj, F., Howaizi, N., & Shirzadi, M. R. (2017). The role of the gray wolf in rabies transmission in Iran and preliminary assessment of an oral rabies vaccine in this animal. Journal of Medical Microbiology and Infectious Diseases, 5(3), 56–61.

Grishok, L. (1977). Epizootiology of rabies in Ukrainian SSR. Veterinary, 5, 53–56 (in Ukrainian).

Gucht, S. V., & Roux, I. L. (2008). Rabies control in Belgium: from eradication in foxes to import of a contaminated dog. Vlaams Diergeneeskundig Tijdschrift, 77, 376–384.

Hampson, K., Coudeville, L., Lembo, T., Sambo, M., Kieffer, A., Attlan, M., Barrat, J., Blanton, J. D., Briggs, D. J., Cleaveland, S., Costa, P., Freuling, C. M., Hiby, E., Knopf, L., Leanes, F., Meslin, F.-X., Metlin, A., Miranda, M. E., Müller, T., & Dushoff, J. (2015). Estimating the global burden of endemic canine rabies. PLOS Neglected Tropical Diseases, 9(4), e0003709.

Hikufe, E. H., Freuling, C. M., Athingo, R., Shilongo, A., Ndevaetela, E. E., Helao, M., Shiindi, M., Hassel, R., Bishi, A., Khaiseb, S., Kabajani, J., van der Westhuizen, J., Torres, G., Britton, A., Letshwenyo, M., Schwabenbauer, K., Mettenleiter, T. C., Denzin, N., Amler, S., & Maseke, A. (2019). Ecology and epidemiology of rabies in humans, domestic animals and wildlife in Namibia, 2011–2017. PLoS Neglected Tropical Diseases, 13(4), e0007355.

Hunt, N., Carroll, A., & Wilson, T. P. (2018). Spatiotemporal analysis and predictive modeling of rabies in Tennessee. Journal of Geographic Information System, 10(01), 89–110.

Isakov, U. A. (1949). About rabies among wild animals inhabited in the Delta of Volga. In Research on Regional, Experimental and Descriptive Parazitology, 6, 82–86 (in Russian).

Ivanov, M. I., & Nedosiekov, V. V. (2009). Study of «field» rabies virus isolates circulating in Ukraine. Veterynarna biotekhnolohiia, 14, 113–119 (in Ukrainian).

Kantorovich, R. A. (1968). Some aspects of the world distribution and ecology of rabies. In Medical Geography, Moscow, 273–320 (in Russian).

King, A. A., Fooks, A. R., Aubert, M., & Wandeler, A. I. (2004). Historical perspective of rabies in Europe and the Mediterranean Basin. Paris, OIE World Organization for Animal Health.

Kornienko, L. E., Moroz, O. A., Mezhensky, A. O., Skorokhod, S. V., Datsenko, R. A., Karpulenko, M. S., Polupan, I. M., Dzyuba, Y. M., Nedosekov, V. V., Makovskaya, I. F., Hibaliuk, Y. O., Sonko, M. P., Tsarenko, T. M., & Pishchanskyi, O. V. (2019). Epizootological and epidemiological aspects for rabies in Ukraine for the period from 1999 to 2018. Veterinary Science, Technologies of Animal Husbandry and Nature Management, (3), 90–109.

Kuzmina, N. A., Lemey, P., Kuzmin, I. V., Mayes, B. C., Ellison, J. A., Orciari, L. A., Hightower, D., Taylor, S. T., & Rupprecht, C. E. (2013). The phylogeography and spatiotemporal spread of South-Central Skunk rabies virus. PLoS ONE, 8(12), e82348.

Kuzmin, I. V., Botvinkin, A. D., McElhinney, L. M., Smith, J. S., Orciari, L. A., Hughes, G. J., Fooks, A., & Rupprecht, C. E. (2004). Molecular epidemiology of terrestrial rabies in the former Soviet Union. Journal of Wildlife Diseases, 40(4), 617–631.

Mahadevan, A., Suja, M. S., Mani, R. S., & Shankar, S. K. (2016). Perspectives in diagnosis and treatment of rabies viral encephalitis: insights from pathogenesis. Neurotherapeutics, 13(3), 477–492.

Maki, J., Guiot, A.-L., Aubert, M., Brochier, B., Cliquet, F., Hanlon, C. A., King, R., Oertli, E. H., Rupprecht, C. E., Schumacher, C., Slate, D., Yakobson, B., Wohlers, A., & Lankau, E. W. (2017). Oral vaccination of wildlife using a vaccinia–rabies-glycoprotein recombinant virus vaccine (RABORAL V-RG®): a global review. Veterinary Research, 48(1), 57.

Makovska, I. F., Nedosekov, V. V., Polupan, I. M., & Latmanizova, T. S. (2018). Distribution trend rabies in cats in Ukraine. Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies, 20(92), 18–23.

Mogilevsky, B. Yu. (1997). Practical rabbiology. Kherson, Dnipro (in Ukrainian).

Nychyk, S., Zhukorskiy, O., Polupan, I., Ivanov, M., & Nikitova, A. (2013). Improvement Control System of Rabies in Ukraine. Online Journal of Public Health Informatics, 5(1).

Pastoret, P. P., & Brochier, B. (1999). Epidemiology and control of fox rabies in Europe. Vaccine, 17(13–14), 1750–1754.

Pavlov, M. P. (1953). Mass diseases of foxes in Crimean. Zoonosis Infections. Kiyv, 135–146 (in Ukrainian).

Picot, V., Rasuli, A., Abella-Rider, A., Saadatian-Elahi, M., Aikimbayev, A., Barkia, A., Benmaiz, S., Bouslama, Z., De Balogh, K., Dehove, A., Davlyatov, F., Farahtaj, F., Gongal, G., Gholami, A., Imnadze, P., Issad, M., Khoufi, S., Nedosekov, V., Rafila, A., & Nel, L. (2017). The middle east and eastern Europe rabies expert bureau (MEEREB) third meeting: Lyon-France (7–8 April, 2015). Journal of Infection and Public Health, 10(6), 695–701.

Polupan, I., Golik, M., & Nedosekov, V. (2017a). Antropurgisation of rabies in Ukraine. Ukrainian Journal of Veterinary Sciences, 265, 182–188 (in Ukrainian).

Polupan, I., Bezymennyi, M., Zh, D., & Nychyk, S. (2017b). Spatial and temporal patterns of enzootic rabies on the territory of Chernihiv oblast of Ukraine. Journal for Veterinary Medicine, Biotechnology and Biosafety, 3(2), 31–36.

Polupan, I., Bezymennyi, M., Gibaliuk, Y., Drozhzhe, Z., Rudoi, O., Ukhovskyi, V., Nedosekov, V., & De Nardi, M. (2019). An analysis of rabies incidence and its geographic apread in the buffer area among orally vaccinated wildlife in Ukraine from 2012 to 2016. Frontiers in Veterinary Science, 6, 1–13.

Recuenco, S., Blanton, J. D., & Rupprecht, C. E. (2012). A spatial model to forecast raccoon rabies emergence. Vector-Borne and Zoonotic Diseases, 12(2), 126–137.

Robardet, E., Bosnjak, D., Englund, L., Demetriou, P., Rosado, P., & Cliquet, F. (2019). Zero endemic cases of wildlife rabies (Classical Rabies Virus, RABV) in the European Union by 2020 : An achievable goal. Tropical Medicine and Infectious Disease, 4(4), 124.

Rupprecht, C. E., Bannazadeh Baghi, H., Del Rio Vilas, V. J., Gibson. A., D., Lohr, F., Meslin, F. X., Seetahal, J.F.R., Shervell, K., & Gamble, L. (2018). Historical, current and expected future occurrence of rabies in enzootic regions. Revue Scientifique et Technique de l’OIE, 37(2), 729–739.

Rupprecht, C. E., Turmelle, A., & Kuzmin, I. V. (2011). A perspective on lyssavirus emergence and perpetuation. Current Opinion in Virology, 1(6), 662–670.

Scherbak, Yu., & Ryaboshapka, A. (1978). Ecological and epidemiological problems of wildlife rabies. Journal of Epidemiology and Immunobiology, 12, 14–21 (in Russian).

Selimov, M. A. (1978). Rabies. Medicine, Moscow (in Russian).

Tomah, O., & Lebedeva, N. I. (2015). Red fox (vulpes vulpes) number dynamics and its predetermining factors in Zaporizhzhya region. Biological Conservation, 17, 52–57 (in Ukrainian).

Vedernikov, V. (1974). Animal rabies. Kolos, Moscow (in Russian).

Vitasek, J. (2012). A review of rabies elimination in Europe. Veterinární Medicína, 49(5), 171–185.

Vos, A., Freuling, C., Eskiizmirliler, S., Ün, H., Aylan, O., Johnson, N., Gürbüz, S., Müller, W., Akkoca, N., Müller, T., Fooks, A. R., & Askaroglu, H. (2009). Rabies in foxes, Aegean region, Turkey. Emerging Infectious Diseases, 15(10), 1620–1622.

Wei, Y., Liu, X., Li, D., Chen, S., Xu, J., Chen, K., & Yang, Z. (2018). Canine rabies control and human exposure 1951–2015, Guangzhou, China. Bulletin of the World Health Organization, 97(1), 51–58.

WHO. (2018). WHO Expert Consultation on rabies. World Health Organization. Technical Report Series, 931, 1–88, back cover.


Переглядів анотації: 279
Завантажень PDF: 149
Опубліковано
2020-03-21